Місце зустрічі -і місто Х.

Нарешті побачила Світ книга Павла Макова «Хроніки Утопії». Світ взагалі
вона побачила давно, ще під час захисту маківских «дітей» Маші Норазян,
Іллі Павлова й Тані Борзунової у березні 2005-го. Але це булла камерна
настільна лампа в порівнянні з тими потужними світловими променями, які
обрушилися на неї 3 лютого в Національному художньому музеї України.
Втішно всеж-таки, що хронологічна лінія, що починається на обкладинці
книги, довела до настільки значного тріумфу. 100 зоряних хвилин Утопії,
про необхідність яких довго говорили всі кому не лінь, сталося!

Неймовірні історії й життєписи від найвидатнішого казкаря й утопіста
Павла Макова поспішайте читати у свіженадрукованій книзі «Хроніки
Утопії». Десятиліття роботи над історичним і географічним строєм цієї
країни оформилося у своєрідний путівник, що приводить кожного до свого
розуміння утопічних і маківских термінів. З останніх заяв автора
слідує, що він тепер мислить винятково книгами, які він по можливості
буде видавати. Головним двигуном всього на Світі, як відомо, є любов
(Love is all around, All you need is love, Love me tender…) от і
вийшла така книга, у якій Любовно зібрані самим педантичним чином
свідчення існування нашого чарівного й невідворотного миру.
Отже, щось у черговий раз змусило ту частину нашого Паші, що заробляє
гроші, виконати творчий запит тієї його частини, що вигадує й створює
мистецтво. Добре, що в цьому йому допомагало багато гарних людей.
Харківська майстерня промислової графіки «Діти», студія «Панік дизайн»,
Олександр Філоненко, Галина Скляревська, Олексій Босенко й багато
інших — без них ця книга була б зовсім не та.




Книга про любов (взаємну чи ні — це ще питання) вийшла важкою й
практично золотою, з огляду на всі ті поневірення, через які довелося
пройти її авторам. Так і повинно бути. Любов така і має бути! Хроніки
просочені глибоким і пронизливим усвідомленням того реального Миру, у
якому ми живемо й з яким ми нічого не можемо поробити. Залишається
тільки любити, захоплюватися й документувати, благоговійно архівувати,
а іноді просто констатувати. Чим автор і займається. Митасовські
написи, олов'яні щоденники, разморожені книги, рожеві гербарії,
дитячі казки, листи рідних і близьких Утопають разом з паперовими
кораблями у вирах фонтанів виснаження, проникаючи з харківських річок у
кожний водопровідний кран. Утопія стала частиною нашого життя, вона
виростає з нашого буття ледь примітними маковими квітами. До речі, вони
так само незаперечні, як сама дійсна реальність. Книга допомагає це
зрозуміти. Топографічні колекції Макова, що інтригували глядачів
багатьох країн і континентів, продовжують свій
життєвий шлях на сторінках «Хронік», переливаючись різними змістами й настроями.

Люди, що знають Пашу Макова, оцінять вірогідність свідотств, свідчень,
хронологій, а також повний ілюстративний звіт про пророблену творчу
роботу. Залишається тільки взяти книгу в руки, відчути й відправитися в
шлях по Утопії.
Усе, що ви хотіли знати, але боялися запитати в Паші Макова, можна буде
довідатися на другій презентації його книги в рамках тріенале «4-ий
Блок» навесні в Харкові.
Маша Ру
<< повернутися