Місце зустрічі -і місто Х.

Нарешті побачила Світ книга Павла Макова «Хроніки Утопії». Світ взагалі вона побачила давно, ще під час захисту маківских «дітей» Маші Норазян, Іллі Павлова й Тані Борзунової у березні 2005-го. Але це булла камерна настільна лампа в порівнянні з тими потужними світловими променями, які обрушилися на неї 3 лютого в Національному художньому музеї України. Втішно всеж-таки, що хронологічна лінія, що починається на обкладинці книги, довела до настільки значного тріумфу. 100 зоряних хвилин Утопії, про необхідність яких довго говорили всі кому не лінь, сталося!

Неймовірні історії й життєписи від найвидатнішого казкаря й утопіста Павла Макова поспішайте читати у свіженадрукованій книзі «Хроніки Утопії». Десятиліття роботи над історичним і географічним строєм цієї країни оформилося у своєрідний путівник, що приводить кожного до свого розуміння утопічних і маківских термінів. З останніх заяв автора слідує, що він тепер мислить винятково книгами, які він по можливості буде видавати. Головним двигуном всього на Світі, як відомо, є любов (Love is all around, All you need is love, Love me tender…) от і вийшла така книга, у якій Любовно зібрані самим педантичним чином свідчення існування нашого чарівного й невідворотного миру.
Отже, щось у черговий раз змусило ту частину нашого Паші, що заробляє гроші, виконати творчий запит тієї його частини, що вигадує й створює мистецтво. Добре, що в цьому йому допомагало багато гарних людей. Харківська майстерня промислової графіки «Діти», студія «Панік дизайн», Олександр Філоненко, Галина Скляревська, Олексій Босенко й багато інших  — без них ця книга була б зовсім не та.

Книга про любов (взаємну чи ні — це ще питання) вийшла важкою й практично золотою, з огляду на всі ті поневірення, через які довелося пройти її авторам. Так і повинно бути. Любов така і має бути! Хроніки просочені глибоким і пронизливим усвідомленням того реального Миру, у  якому ми живемо й з яким ми нічого не можемо поробити. Залишається тільки любити, захоплюватися й документувати, благоговійно архівувати, а іноді просто констатувати. Чим автор і займається. Митасовські написи, олов'яні  щоденники, разморожені книги, рожеві гербарії, дитячі казки, листи рідних і близьких Утопають разом з паперовими кораблями у вирах фонтанів виснаження, проникаючи з харківських річок у  кожний водопровідний кран. Утопія стала частиною нашого життя, вона виростає з нашого буття ледь примітними маковими квітами. До речі, вони так само незаперечні, як сама дійсна реальність. Книга допомагає це зрозуміти. Топографічні колекції Макова, що інтригували глядачів багатьох країн і континентів, продовжують свій
життєвий шлях на сторінках «Хронік», переливаючись різними змістами й настроями.

Люди, що знають Пашу Макова, оцінять вірогідність свідотств, свідчень, хронологій, а також повний ілюстративний звіт про пророблену творчу роботу. Залишається тільки взяти книгу в руки, відчути й відправитися в  шлях по Утопії.
Усе, що ви хотіли знати, але боялися запитати в Паші Макова, можна буде довідатися на другій презентації його книги в рамках тріенале «4-ий Блок» навесні в Харкові.

Маша Ру

<< повернутися